27  вересня в приміщенні районної бібліотеки пройшла презентація збірки поезій «Пам'ять серця». Ця книжка є дев’ятнадцятою у творчому доробку поета, публіциста та журналіста Анатолія Ковальського.

Анатолій Дмитрович довгі роки очолював літературне об’єднання «Промінь» при редакції газети «Котовські вісті», яке відкрило для вдячних шанувальників чимало талановитих поетів та прозаїків.  

Саме завдяки А.Ковальському було видано багато колективних збірок поезій, щомісячно в газеті  «Котовські вісті» виходять літературні сторінки, а члени  літоб’єднання завжди беруть участь у загальноміських культурних заходах.

Через стан здоров’я винуватець цього літературного свята не зміг взяти в ньому участь, однак у телефонному режимі поспілкувався зі своїми колегами по перу, більшість з яких від щирого серця називали його вчителем та наставником на літературній ниві.

Організатори свята, а це працівники районної бібліотеки, розповіли присутнім про творчий шлях Анатолія Ковальського та підготували виставку його книг, які сьогодні є у бібліотечному фонді.   

Ведуча заходу Валентина Прохода, що сьогодні очолює літоб’єднання «Промінь» при редакції газети «Котовські вісті», подарувала збірки поезій «Пам'ять серця» всім учасникам презентації з підписом автора та особистими побажаннями кожному.

Впродовж всієї презентаціє поети читали вірші Анатолія Ковальського, власні твори, висловлювали добрі слова на адресу автора, бажали йому скорого одужання та випуску чергової книги, яка практично вже готова до друку.  

Збірка поезій «Пам'ять серця» містить в собі багато ліричних, сповнених особистих відчуттів та роздумів автора віршів. Кожен з них, як певний відрізок життя поета, закарбований в серці, як згадка про дорогих та близьких йому людей.

Читачі знайдуть тут багато присвят, відкриють для себе багатогранність поета, відчують його громадянську позицію, зрозуміють всю сутність часу, в якому творив майстер слова.

Пропонуємо читачам кілька віршів поета з його нової збірки «Пам'ять серця».

Один в комнате

Давно в моей квартире стало пусто:

Ко мне не забежишь, не позвонишь.

К чему теперь тебе мое искусство?

Хоть сотней од едва ли восхитишь.

Торопишься ты утром на работу,

Стук каблучков звенит в душе моей,

Как если б забивает гвозди кто-то,

И мне от острых тех гвоздей больней.

Но стоит только стуку замолчать,

Хочу услышать цокот твой опять.

Встреча на дороге

Н. Д. Крутцевой

Она читала книгу на ходу,

Как будто "Трех товарищей" Ремарка.

Мне почему-то стало даже жарко –

Да я ж в другую сторону иду.

Вот встретилась девчонка на беду,

Она уже моста минует арку,

Московского срезает угол парка,

На лекции я вряд ли попаду.

С тех пор куда поеду ли, пойду,

Ищу девчонку с тонким томиком

неярким...

Тебя увидел с "Триумфиальной аркой".

На остановке первой же сойду.

Ты и мила, и восхитительно красива,

Я познакомлюсь: кто читает нынче?

Диво!

Жестокость

М. Низовцову

Наш мир жесток, а мир ли? Может, люди?

Мы так от совершенства далеки...

Устои наши вправду ли крепки?

Мы ими живы, весь свой век в их власти

будем?

Все знаем: ничего из ниоткуда

Не появляется-ни святость, ни грехи.

Тот жив в обнимку с водкой, тот стихи

Вдруг стал писать всем в назиданье. Чудо!

Но только ль Магдалины?А Иуды?

Не их ли вкрадчивые слышатся шаги.

Напрасен будет крик твой: "Помоги!"

Кого мы в этот раз с тобой осудим?

Наш мир жесток, и мысли так просты:

Кто в ангелах? Конечно, я и ты

Відео з презентації. Співає Валентина Присяжна

Петро Лютенко.http://forpost-kotovsk.at.ua/publ/novini_forpostu/ongn/34-1-0-2465